Міжнародний день людей з інвалідністю — це про рівність, а не про співчуття.

Я — Роман Юрчук. У 2016 році після ДТП, у якому я зламав шию, моє життя кардинально змінилося. Як людина з інвалідністю, я щодня стикаюся з соціальними, психологічними, медичними, фізичними та економічними бар’єрами, які потрібно долати.

Реабілітаційний центр «Агапе» допоміг мені не лише відновитися фізично, а й стати частиною суспільства. Там я знайшов віру в Бога, яка стала для мене справжньою опорою.
Але навіть після повернення додому труднощі не закінчилися. Я жив на третьому поверсі в будинку без ліфта, і це був лише один із численних бар’єрів, з якими доводилося боротися. Завдяки Божій підтримці та допомозі друзів я не зупинився, а навчився долати всі виклики.

Міжнародний день людей з інвалідністю нагадує нам, що безбар’єрність важлива не лише для людей з інвалідністю. Це стосується літніх людей, батьків із дитячими колясками, вагітних жінок, та всіх, хто потребує доступності.

Сьогодні я мешкаю в Німеччині, де суспільство працює над безбар’єрністю, але я мрію щоб кожна країна в світі працювала над цим. Рівність – це про створення умов для комфортного й активного життя всіх.

Доступність – це не про співчуття, а про справедливість і можливість кожного жити повноцінно.